Постанова КЦС ВП від 10.06.2020 року

Друк

Пошук

629

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Державний герб України

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 801/6412/2012

провадження № 61-16187св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота осінь», ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєва Тетяна Тихонівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року у складі колегії суддів: Бондар М. С., Подліянової Г. С., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» (далі - ТОВ «Золота осінь»), ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Чуєва Т. Т., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, зобов`язання зробити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що відповідно до статуту ТОВ «Золота осінь» він та ОСОБА_3 є засновниками цього товариства і кожному належить по 1/2 частці статутного фонду. 30 вересня 1997 року ТОВ «Золота осінь» та Фондом державного майна України було укладено договір купівлі-продажу вбудованого приміщення по АДРЕСА_1 . У лютому 2012 року йому стало відомо, що товариство в особі ОСОБА_3 продало цю нерухомість ОСОБА_2 .. Продаж було здійснено на підставі рішення загальних зборів товариства, які відбулися 23 грудня 2011 року на яких він присутній не був. Зазначеним документом він був позбавлений належної йому частки при відчуженні нерухомого майна. Дізнавшись про фальсифікацію протоколу він звернувся з позовом до Господарського суду Запорізької області, який рішенням від 22 травня 2012 року визнав недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, викладених у протоколі від 23 грудня 2011 року. Він заперечував проти укладення договору і вважав, що директор ТОВ «Золота осінь» вийшов за межі своїх повноважень, відчуживши спірне майно.

З урахуванням наведеного, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу цілого убудованого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , який укладено 26 грудня 2011 року між ТОВ «Золота осінь» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , застосувати наслідки недійсного правочину та зобов`язати ОСОБА_2 повернути ТОВ «Золота осінь» ціле вбудоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2012 року у складі судді Полянчука Б. І. у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спір між засновниками ТОВ «Золота осінь» з приводу продажу спірного майна за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2011 року є корпоративним спором і повинен вирішуватися між ними, а відносини між ОСОБА_2 та ТОВ «Золота осінь» засновані на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 , який не є суб`єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем. Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, тому скасування вищевказаним рішенням господарського суду рішень загальних зборів від 23 грудня 2011 року, предметом розгляду якого був корпоративний спір між учасником товариства ОСОБА_1 та ТОВ «Золота осінь», не може бути підставою для визнання недійсним цивільного договору укладеного із третьою особою - ОСОБА_2 , який не є суб`єктом корпоративних відносин.

Водночас суд першої інстанції із пояснень ОСОБА_3 встановив, що ОСОБА_1 отримав половину грошових коштів, які оплачені ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2011 року, що також свідчить про схвалення позивачем укладеної угоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у складі колегії суддів: Пільщик Л. В., Сапун О. А., Краснокутської О. М., задоволено частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2012 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення судження «а також із пояснень ОСОБА_3 судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав половину грошових коштів, які оплачені ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2011 року».

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що підставою такого перегляду є вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 серпня 2015 року у справі № 310/4514/15-к, яким ОСОБА_3 було визнано винною за частиною першою статті 366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та за частиною другою статті 191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Заявник зазначав, що нововиявлені обставини полягають в тому, що вказаним вироком суду було встановлено, що ОСОБА_3 26 грудня 2011 року, будучи директором ТОВ «Золота осінь» та відповідно будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з кінцевою метою - розтрата майна ТОВ «Золота осінь» шляхом зловживання службовим становищем, достовірно знаючи про те, що загальні збори засновників товариства не проводились, рішення іншим засновником товариства щодо продажу майна товариства не приймалось, без фактичного проведення зборів засновників товариства, виготовила та особисто підписала протокол загальних зборів засновників ТОВ «Золота осінь» від 23 грудня 2011 року № 7, від свого імені та від імені іншого співзасновника товариства - ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату майна товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, отримавши від покупця грошові кошти в сумі 74 000,00 грн згідно з договором купівлі-продажу убудованого приміщення, до каси товариства їх не внесла, частину грошових коштів відповідно до частки капіталу іншому засновнику товариства - ОСОБА_1 не передала та розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила іншому засновнику товариства - ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 37 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, заявник просив переглянути рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року у справі № 22-5506/12 у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року залишено без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені заявником підстави перегляду ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами в розумінні положень частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви) не є нововиявленими обставинами, оскільки зазначені в заяві обставини, в їх сукупності, були досліджені судом апеляційної інстанції для правильного вивчення обставин справи. При цьому суд надав оцінку доказам які посвідчують повноваження ОСОБА_3 як директора товариства, рішенню загальних зборів товариства (про яке згадується у вироку та заяві) та їх відповідність статутним положенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобом поштового зв`язку касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, якою залишено без задоволення його заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року у зв`язку нововиявленими обставинами, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що підставою для такого перегляду є вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 серпня 2015 року у справі № 310/4514/15-к, яким ОСОБА_3 було визнано винною за частиною першою статті 366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та за частиною другою статті 191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Нововиявлені обставини полягають в тому, що вказаним вироком суду було встановлено, що 23 грудня 2011 року загальні збори засновників ТОВ «Золота осінь» не проходили. Рішення щодо продажу майна товариства засновником ОСОБА_1 не приймалось, протокол загальних зборів засновників товариства від 23 грудня 2011 року № 7 ним підписано не було, а підпис від його імені в протоколі було підроблено ОСОБА_3 , а сам протокол виготовила лише 26 грудня 2011 року. Поза увагою суду залишилось те, що обставини, які він вказав у заяві про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду на момент розгляду справи апеляційним судом існували, проте не були йому відомі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного суду - без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 серпня 2015 року у справі № 310/4514/15-к, яким ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 191 КК України і призначено їй покарання за частиною першою статті 366 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на один рік, за частиною другою статті 191 КК України у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на один рік. На підставі частини першої статті 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на один рік. Відповідно до статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 2-4 статті 76 КК України.

На підставі статтей 85, 86 КК України, пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнено.

Згідно із статтею 361 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи, (аналогічні положення закріплено у статті 423 ЦПК України) підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи (аналогічні положення закріплено у статті 423 ЦПК України), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишалися невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи, підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 362, 364 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення у апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення.

За своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15, від 21 жовтня 2019 року у справі № 1316/954/2012, від 15 серпня 2019 року у справі № 815/894/13-а.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні положень статті 361 ЦПК України 2004 року, оскільки ці доводи були предметом дослідження в судах першої, та апеляційної інстанцій під час вирішення спору по суті.

Факт підроблення протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Золота осінь» від 23 грудня 2011 року № 7 був встановлений рішенням господарського суду та був відомий на час розгляду справи, а сам по собі факт визнання винною ОСОБА_3 в порядку кримінального судочинства також не може бути нововиявленою обставиною.

Доводи касаційної скарги про віднесення обставин, на які заявник посилається, до категорії нововиявлених, є безпідставними та ґрунтуються на власному трактуванні і розумінні цих обставин, які, відповідно до змісту статті 361 ЦПК України 2004 року не є нововиявленими.

Аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які, на думку заявника, мають істотне значення для вирішення справи, разом з тим, які були предметом перевірки і оцінки, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27-34, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Водночас заявник не позбавлений права звернутись за захистом порушеного права з новим позовом, з урахуванням нових обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко